Невимовний біль обпікає серце і душу... Жорстока війна безжально забирає найкращих і найвідважніших. Ми втрачаємо молодий цвіт нації…Втрачаємо істинних патріотів, яким би жити і жити, прикрашати рідну землю, продовжувати славний український рід…
На 23-му земному році поблизу населеного пункту Красногорівка Покровського району Донецької області обірвалося життя, зруйнувалися мрії та сподівання Владислава Гутіка – свідомого Українця, відважного Воїна, мужнього Захисника. Старший навідник бойової машини реактивного артилерійського взводу реактивної артилерійської батареї був вірний воїнській присязі до останнього подиху. Ціною власного життя виборював право нашої нації бути вільною і незалежною.
У пам'яті кожного з нас Владислав назавжди залишиться усміхненим юнаком, веселим, оптимістичним, із дорослим світобаченням і великими планами на життя, котрими він так щиро ділився в роки навчання в Обласному науковому ліцеї-інтернаті, поріг якого востаннє переступив у 2019 році.
Відважний воїн Владислав тепер назавжди стоятиме на варті миру і нашої незалежності...
Вічна пам'ять, честь і безмежна шана полеглому Герою – Воїнові Світла, Добра і Свободи!
Щирі співчуття батькам, рідним і близьким з приводу непоправної втрати. Розділяємо гіркий біль і схиляємо голови в глибокій скорботі...
Педагогічний колектив
КЗВО «Барський гуманітарно-педагогічний
коледж імені Михайла Грушевського»
Comments