Я словом дорожу, як безкоштовним скарбом.
Рощу його дбайливо, від душі.
Воно моє чуття і гордість неосяжна,
Де б не була я, у якій путі.
22 березня 2021 року в межах тижня кафедри педагогіки, психології та фахових методик Комунального закладу вищої освіти «Барський гуманітарно-педагогічний коледж імені Михайла Грушевського» відбулася поетична гостина з Ганною Дяченко. Захід приурочено Всесвітньому дню поезії (21 березня). Цей день покликаний дати можливість ширше заявити про себе сучасним поетам, які відроджують одвічну традицію живого поетичного слова.
Людина, яка знаходиться у фокусі поетичних променів, – це складна особистість, чутлива до найдрібнішої неправди, інтелектуально багата, не заспокоєна в духовній суті. Її поезія – це не просто точна рима. У поезії має бути душа поета.
Сьогодні ми мали чудову нагоду поринути в яскравий поетичний світ нашої колеги і наставниці.
Ганна Петрівна Дяченко – викладач української мови і літератури, викладач-методист, ветеран коледжу, голова методичного об’єднання викладачів української мови і літератури закладів вищої освіти Західного регіону України, шанована педагогиня на теренах яблуневого Прибар’я та всього Подільського краю!
Іще в перший рік своєї роботи в Барському педагогічному училищі (а був це далекий 1985-й) Г. П. Дяченко заснувала літературну студію «Обрій». А в 1997 році світ побачила перша поетична збірка «Первоцвіт», до якої увійшли вірші Ганни Петрівни, її студентів та Миколи Христофоровича Комісарчука – директора училища.
Сьогодні на рахунку студії «Обрій» та її керівника Г. П. Дяченко кілька збірників та альманахів: «Первоцвіт», «Барвінкове перевесло», «Зорепади», «Яблунева пектораль», «Я словом дорожу», «Серед портретів і світлин», «Завересніло», «17 жовтня».
У творах Ганни Дяченко є все, із чого складається хороша поезія: філософський погляд на світ, суть речей і людських стосунків; інстинктивне, органічне розуміння природи поетичного образу; відкритість і щирість думок. Перед нами поет не від письмового столу з кіпою помічників – словників, а від подільських полів і дібров, озвучених клекотом лелек; від стежок зі слідами босих ніг; від усього того, що ми любимо і з чим живемо.
Студенти 41-Ш групи (Бондарчук Росіна, Періг Дарія, Розбийголова Дар’я, Степанкевич Анастасія), декламуючи вірші, намагалися перенести нас у світ дитинства Ганни Петрівни – у мальовничі Долиняни («Через долину ірисів – додому»); прагнули показати красу, різноманітність, свободу, гармонійність природи в поетичній формі («Назустріч…», «Кличе осінь»); давали можливість душею доторкнутися до слова поетеси («Моя душа нового прагне слова»).
Праця Г. П. Дяченко завжди була гідно поцінована. Вінниччина довірила їй бути делегатом на першому Всеукраїнський з’їзді працівників освіти України. За великі заслуги перед українським народом Ганна Петрівна нагороджена медаллю та грамотою Верховної Ради України. Вона є відмінником освіти України, лауреатом знака Антона Семеновича Макаренка.
Творчий доробок у нашої талановитої землячки і колеги щедрий. Тож бажаємо їй на всіх життєвих дорогах незрадливої фортуни, стійкого добробуту, невгасимої енергії!
Вікторія Поберецька, викладач філологічних дисциплін,
аспірант Інституту вищої освіти НАПН України
Творчий проєкт «Я словом дорожу…» пропонуємо переглянути за посиланням:
Comments